ἐξαιρετικός Save DGE ἐξαιρετικός -ή, -όν que exceptúa, que hace excepción τὸ «πλήν» ἐξαιρετικὸν, τὸ «ὥστε» ἀποτακτικόν Theodos.Gr.Sp.78.23, cf. Eust.622.38.